Інформаційна відповідальність

5 Nov

information

Такі терміни та вирази, як “інформаційна війна”, “хто володіє інформацією, той володіє світом” і для когось ріднесенькі, а комусь навпаки ненависні IT (Інформаційні Технології, “information technologies” – англ.) міцно закріпились у нашій свідомості. Кількість інформації, що генерується у світі загалом та Україні зокрема, росте непомірними кроками і ми змушені ледь не щодня підкореговувати пріорітетність інформації, яку запам’ятовуємо. Окрім збільшення об’ємів даних також змінився звичний спосіб їхньої передачі. Світова інтернет-мережа, як джерело первинної інформації (оповіщувач новин), поволі витісняє мобільний телефонний зв”язок, теле- і радіомовлення, не говорячи вже про друковане слово. Щоправда це стосується лише більш молодої та прогресивної верстви населення, яку важко задовільнити простим випуском новин на “1+1” або UBR-каналі у консервативний спосіб: сидячи перед телевізором. Як і в будь-яких нових технологіях/ринках тут правила роботи ще не є чітко визначені і тому діє проста життєва істина first come first served.

Так сталось із найпопулярнішою у світі соцмережою facebook на її українському домені. Ріст популярності цього ресурсу співпав із революційними настроями в Україні 2 роки тому, і тоді ще незаповнена ніша “віртуального активізму” швидко знайшла своїх адміністраторів, модераторів та інтернет-активістів. В умовах російської агресії на сході та невизначеного внутрішнього політиного клімату (позачергові президентські навесні та парламентські восени вибори) небайдужі громадяни України свідомо об’єднались у спонтанні волонтерські рухи. Зрозуміло, що задля негайного реагування на потреби армії (як то забезпечення солдатів оптичними прицілами чи кровоспинними затискачами) чи боротьбою із найбільш “вопиюючими” випадками незаконного привласнення землі, житла або інших протиправних дій (журналістські розслідування, автомайдан та дорожній патруль) найефективнішим масовим засобом отримання та подальшої передачі інформації/коштів виявилась активність у соцмережах.
 
Дякуючу унікальному людському ресурсу та допомозі Західного Світу Україна відстояла своє право на незалежність ціною відділення Криму та більшої частини Донбасу, а найстрашніше ціною тисячів людських життів. Після набуття чинності другого Мінського перемир’я 15 лютого активні воєнні дії на сході були припинені і гостра потреба у волонтерському русі відпала як такова.
Не дивлячись на це, попит на заповнення контентом інтернет-сторінок та головне прикута до них увага громадськості залишились на рівні “воєнного часу”. Цим скористались щирі та охочі до реальних змін активісти та менш чесні професійні політтехнологи, взявши участь у виборчій кампанії до місцевих рад 25 жовтня. Вже відомі політичні об’єднання та партії, які проявили себе у певний час та певному місці (Об’єднання Самопоміч на рівні вирішення побутових проблем Львова, Радикальна партія, БЮТ та БПП “Солідарність” із своїм неабияким адмінресурсом та одіозними лідерами) разом із цілком “новими-старими” проектами (УКРОП, Наш Край та Нові Обличчя) почали вести ледь що не “полювання” на відомих у певній громаді активістів та учасників АТО для залучення їх до своїх списків.
Недосконалість Закону про місцеві вибори, по-перше, не дозволила безпартійним громадянам балотуватись у, скажімо, міську раду міста Українки не будучи прив’язаним до тієї чи іншої політичної сили. Але і за умови формальної приналежності до місцевого осередку партії кандидат із достатньою підтримкою у своїй громаді не міг би з цілковитою впевненістю розраховувати на перемогу, адже до уваги бралась не абсолютна кількість отриманих голосів, а його відносний результат на даній виборчій дільниці (відсоток голосів до загальної кількості проголосувавших). За умови значної різниці у розмірі дільниць (800 проти 1700 виборців) кращі шанси на проходження мають кандидати, що закріплені за меншими дільницями.  
 
Ще однією ознакою збільшення попиту у суспільстві на дієві інтернет-інструменти в Україні стали реалізація електронних петицій до Президента (скасування розмитнення та акцизного збору на імпортовані автомобілі, затвердження прав громадян на зброю, припинення подачі електрики у Крим тощо), запровадження українськими міністерствами он-лайн ресурсів та явне незадоволення процесом оприлюднення підрахованих голосів (прецедент голодування члена ЦВК Жанни Усенко-Чорної через погрози на її адресу та вимоги звільнитись) разом із загальною відсутністю “предпосилок” електронного голосування у майбутньому. Як ми знаємо, будь-яка реакція призводить до антиреакції, так само наповнення контентом інтернет-простору має нести за собою інформаційну відповідальність.
 
Що саме мається на увазі під цим поняттям. Безвідповідальний постинг (“posting” – англ.) чи шейрінг (“sharing” – англ.) певної ініціативи/заклику із викривленинм трактуванням може призвести до підміни понять, зміни пріорітетів і як наслідок небажаної маніпуляції громадською думкою. Віртуальна відповідальність як явище дуже нове і не зовсім зрозуміле, але недбання нею може викликати непоправні зміни у суспільстві. 
P.s. “We can ignore reality, but we cannot ignore the consequences of ignoring reality” (укр. – “Ми можемо нехтувати реальністю, але ми не можемо нехтувати наслідками нехтування реальності”) – Ейн Ренд.
Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: