Archive | Uncategorized RSS feed for this section

IT

4 Mar

Весна прийшла, дарує сонце, пташки вітають нас зрання,

Вони про себе гучно вголос заяву роблять ой-ля-ля.

Дощі весняні з хмар кудлатих пронизують у небі шлях,

Аби собою окропити гріховні душі наші враз.


Буденний ранок, кава-бутер і ми вже премося кудись,

Неначе зомбі з ігри-shooter, усі похнюплені й сумні.

Маршрут відомий, добре вивчен, його долаємо щодня,

Поміж собою його кличем – робота “люба” ти моя.


За комп рідненький ми сідаєм, пробуджуєм його зі сну

Прайс-лист в ексельці відкриваєм і ставим дату новеньку.

Заносим дані жваво, вперто по клаві гупаючи так,

Аби колеги по роботі не думали, що я лайдак.


Пів-дня пройшло і вже в спред-шиті з десяток лідів завелось,

Люб’язна Іра з маркет-відділу їх загенерила “небось”.

Брати-девелопери (програмісти) рубають код на всі боки,

Летять, мов щепки з-під сокири, колишні баги та taskИ.


Фронт-енд девелопери та сис-´адмін деплоюють сайти в мережі,

Портали піднято, увага, паролі дані назавжди.

А я простенький тестувальник, фіксую баги в CSS

Аби до сайтів наших кровних піднявся жвавий інтерес.


Додамо ще у ЦРМку переклади на фінську, і

Провівши демо для замовників, тримаємо ми кулаки.

Контракт готовий, ЦРМ – це ключ до рішення усіх проблем,

З ведення аудиту до аутсорсу без зайвих клопотів й дилем!


Продажі йдуть, іде зарплата, той ми уже не “на мілі”,

Ми як тая “ВИЩА каста” в умовах нету на землі.

Наша праця, безумовно, виснажує аж до межі,

Але ми гордо носим ім’я – працівники Ай-Ті.




Спливають дні, неділі, місяць, як дивимося ми в екран,

Ікона нова замінила старі церковні образи.

Що буде далі – ми не знаєм, ніхто не віда Божий план,

Але й спинятись ми не станем, вже спалені назад мости.


Цей “вірш” писати можна вічно, римуючи слова туди-сюди,

Хвала, англійська стала рідной, кодуючи на ній вдень і вночі.

Але закінчить хочу зараз простеньким натяком усім,

Хто досі ще читать не кинув рядки дурненькі ці мої.


Віра на краще лиш робить сильною мене,

Інакше померати став би, життєвий пульс пішов би вниз.

Без рідних слів, доріг, обличь та віри в тебе, –

Моя дитино, не бачу сенсу я цієї метушні.

Advertisements

Інформаційна відповідальність

5 Nov

information

Такі терміни та вирази, як “інформаційна війна”, “хто володіє інформацією, той володіє світом” і для когось ріднесенькі, а комусь навпаки ненависні IT (Інформаційні Технології, “information technologies” – англ.) міцно закріпились у нашій свідомості. Кількість інформації, що генерується у світі загалом та Україні зокрема, росте непомірними кроками і ми змушені ледь не щодня підкореговувати пріорітетність інформації, яку запам’ятовуємо. Окрім збільшення об’ємів даних також змінився звичний спосіб їхньої передачі. Світова інтернет-мережа, як джерело первинної інформації (оповіщувач новин), поволі витісняє мобільний телефонний зв”язок, теле- і радіомовлення, не говорячи вже про друковане слово. Щоправда це стосується лише більш молодої та прогресивної верстви населення, яку важко задовільнити простим випуском новин на “1+1” або UBR-каналі у консервативний спосіб: сидячи перед телевізором. Як і в будь-яких нових технологіях/ринках тут правила роботи ще не є чітко визначені і тому діє проста життєва істина first come first served.

Так сталось із найпопулярнішою у світі соцмережою facebook на її українському домені. Ріст популярності цього ресурсу співпав із революційними настроями в Україні 2 роки тому, і тоді ще незаповнена ніша “віртуального активізму” швидко знайшла своїх адміністраторів, модераторів та інтернет-активістів. В умовах російської агресії на сході та невизначеного внутрішнього політиного клімату (позачергові президентські навесні та парламентські восени вибори) небайдужі громадяни України свідомо об’єднались у спонтанні волонтерські рухи. Зрозуміло, що задля негайного реагування на потреби армії (як то забезпечення солдатів оптичними прицілами чи кровоспинними затискачами) чи боротьбою із найбільш “вопиюючими” випадками незаконного привласнення землі, житла або інших протиправних дій (журналістські розслідування, автомайдан та дорожній патруль) найефективнішим масовим засобом отримання та подальшої передачі інформації/коштів виявилась активність у соцмережах.
 
Дякуючу унікальному людському ресурсу та допомозі Західного Світу Україна відстояла своє право на незалежність ціною відділення Криму та більшої частини Донбасу, а найстрашніше ціною тисячів людських життів. Після набуття чинності другого Мінського перемир’я 15 лютого активні воєнні дії на сході були припинені і гостра потреба у волонтерському русі відпала як такова.
Не дивлячись на це, попит на заповнення контентом інтернет-сторінок та головне прикута до них увага громадськості залишились на рівні “воєнного часу”. Цим скористались щирі та охочі до реальних змін активісти та менш чесні професійні політтехнологи, взявши участь у виборчій кампанії до місцевих рад 25 жовтня. Вже відомі політичні об’єднання та партії, які проявили себе у певний час та певному місці (Об’єднання Самопоміч на рівні вирішення побутових проблем Львова, Радикальна партія, БЮТ та БПП “Солідарність” із своїм неабияким адмінресурсом та одіозними лідерами) разом із цілком “новими-старими” проектами (УКРОП, Наш Край та Нові Обличчя) почали вести ледь що не “полювання” на відомих у певній громаді активістів та учасників АТО для залучення їх до своїх списків.
Недосконалість Закону про місцеві вибори, по-перше, не дозволила безпартійним громадянам балотуватись у, скажімо, міську раду міста Українки не будучи прив’язаним до тієї чи іншої політичної сили. Але і за умови формальної приналежності до місцевого осередку партії кандидат із достатньою підтримкою у своїй громаді не міг би з цілковитою впевненістю розраховувати на перемогу, адже до уваги бралась не абсолютна кількість отриманих голосів, а його відносний результат на даній виборчій дільниці (відсоток голосів до загальної кількості проголосувавших). За умови значної різниці у розмірі дільниць (800 проти 1700 виборців) кращі шанси на проходження мають кандидати, що закріплені за меншими дільницями.  
 
Ще однією ознакою збільшення попиту у суспільстві на дієві інтернет-інструменти в Україні стали реалізація електронних петицій до Президента (скасування розмитнення та акцизного збору на імпортовані автомобілі, затвердження прав громадян на зброю, припинення подачі електрики у Крим тощо), запровадження українськими міністерствами он-лайн ресурсів та явне незадоволення процесом оприлюднення підрахованих голосів (прецедент голодування члена ЦВК Жанни Усенко-Чорної через погрози на її адресу та вимоги звільнитись) разом із загальною відсутністю “предпосилок” електронного голосування у майбутньому. Як ми знаємо, будь-яка реакція призводить до антиреакції, так само наповнення контентом інтернет-простору має нести за собою інформаційну відповідальність.
 
Що саме мається на увазі під цим поняттям. Безвідповідальний постинг (“posting” – англ.) чи шейрінг (“sharing” – англ.) певної ініціативи/заклику із викривленинм трактуванням може призвести до підміни понять, зміни пріорітетів і як наслідок небажаної маніпуляції громадською думкою. Віртуальна відповідальність як явище дуже нове і не зовсім зрозуміле, але недбання нею може викликати непоправні зміни у суспільстві. 
P.s. “We can ignore reality, but we cannot ignore the consequences of ignoring reality” (укр. – “Ми можемо нехтувати реальністю, але ми не можемо нехтувати наслідками нехтування реальності”) – Ейн Ренд.

Poem

6 Jun

The world is so different, astonishing, busy,

Wherever You go, you feel a bit dizzy.

So numerous places, adventures and people,

You have to be cautious, they might even kill you.

In order to tackle a possible problem,

You have to learn rules, be smart, live “in accordance”.

The words You pronounce is not an exception,

Whatever You say: remember discretion!

This system not new, You probably noticed,

For me it took time before I conformed it.

By speaking a language you obey other people,

This purest fact has become for me clear.

Suomi on kaunis pohjoinen maa,

Mä puhun suomea ihmisten kaa’.

Kieli on rikas, murteita täynnä,

Sen luonut kansa on murheita käynyt.

On täällä sisua, luovuttaa ja rahaa,

Ei kenellekään velkaa, kai se on kaikkien tärkeintä.

Oli maailman paras tämä kestävä valtio,

Ennen kun tuli pelottava Globalisaatio.

Mutta, muista, Suomi! Mä sanon sen ääneen,

Koittaa Uusi Aika, tiedän tämän!

Pelastit minut, olet uskonut mua,

Kai tulee vuoroni auttaa sua.

Rakas, meitä lukee muutkin, siksi,

Joudun kääntymään tästä nyt englanniksi.

As long I’m in Finland in Finnish, of course,

Adore this habit, it’s just how it goes.

Whenever I get to the ‘mightiest’ russia,

The language issue is never impartial.

The easier Russian you speak at arrival,

The lesser is risk to get in a trouble.

This concept for me has never been clear,

I was not alone, that gave me a spirit.

It took a lot years, human lives and confessions,

As finally truth has been put ‘in a fassion’.

Starting from Pushkin and ending in Putin,

ruskij jazyk has never been ruskim.

In Свидник, Черкасах and even Obukhiv

Ukrainian’s my tongue, that’s a call of my duty.

Kyiv is huge, multicultural city.

Prefer I English, pardon me, neatly.

..My dear home town, Славетне Trypillya,

You’ve been in a throne for thousands years.

You’ve seen ancient warriors, water floods and disasters,

They tried to destroy You or put in a harness.

But no. You exist, You did, You will be,

You managed to struggle and earned to be free.

Whenever I’m home at my most sacred places,

No need is for words, just feelings and prayers.

Ukrainassa on alkamassa desentralisaatio

22 May

  sun

  Ukrainassa on parhaillaan desentralisaatio kaikissa tämän sanan mahdollisissa merkityksissä. Ukrainaa on alistettu vuosisatoja, toisten maiden sotilasjoukot ovat kulkeneet milloin mihin ylitse rakkaani kotimaani. Euroopan ehkä kauheimmat tragediat (satojen tuhansien ihmisten varallisuuden varastaminen 1917-vuoden vallankumouksessa, miljoonien maalaisten kuoleminen Holodomorissa vuosina 32-33, Stalinin sortaminen ja karkotuspolitiikka ukrainalaista eliittiä kohtaan v. 1937, Hitlerin ja Stalinin sopima Toinen maailman sota ja loppujen lopuksi yli kolmen tuhannen nuoren ukrainalaisen uhraaminen antiterroristisessa operaatiossa kuluneen vuoden aikana) ovat tapahtuneet Ukrainassa. Yllä mainituista kauheuksista johtuen Ukraina on hiipunut, ollut aina toisten hyväksikäytettävänä.

     Uusi Ukraina on tulossa kaikesta huolimatta. Uusi valtio, jossa vallitsee hyvinvointi ja oikeudenmukaisuus. Mikään yksittäinen valtakeskittymä ei enää voi kahlita Ukrainan vapautta, ei Kremlin uusnatsiporukka, eikä pääkaupunkihaltijat, ei myöskään jenkkiläiset rahoittajat Washingtonistaan. Aina eliitti on hallinnut Ukrainaa ja se on tullut vuosisatoja Moskovasta ja viimeiset 25 vuotta Kiovasta. Sinne on keskittynyt kaikki valta ja sitä kautta korruptio, hyväveli-järjestelmä, joka on yrittänyt tappaa Ukrainan luovuuden, joka on tasaisesti jakautunut pitkin maata, samalla tavalla kuin Suomessa! Nyt tämä järjestelmä on lopulta tajunnut loppunsa tulleen. Pitää tulla tekemään uudistettu valtiomuoto, ja tekemään sitä tietenkin nuorten kanssa, koska nuorissa aina kumpuaa inspiraatio ja uudenlainen elämäntapa. Uudessa Ukrainassa valtapäätökset ja mitä tärkeämpi velvollisuus niistä päätöksistä on mahdollisuus myös tavalliselle kansalle, ilman aikaisemmin tarvittavaa ”statusta” tai ”isän rahakukkaroa”. Valtio on muutettava koulutusjärjestelmän kautta ja Euroopan naapurimaiden kanssa suorittaman tiiviin yhteistyön kautta, sisältäen esimerkiksi Suomen (tuhansia marjanpoimijoita vuosittain Ukrainasta Suomeen on yksi esimerkki tätä jo alkanutta yhteiskumppanuutta) ja myös hajamielisen pikku ”Veli-Venäjän” kanssa. Ukrainalla on tulevaisuus, on vaan otettava oikeat tavat toimia käsiin ja alkaa toteuttamaan ne hitaasti mutta ymmärtäen kansan historian ja identiteetin.

Казка про Озеро. Ч1

17 May

koleso

     Отже, створив Бог Озеро – здоровезну прісну водойму тисячі років тому назад. Озеро живилось повноводними річками, що впадали в нього із заходу, півночі та сходу. Вдалі кліматичні умови сприяли активному заселенню плодючих берегів Озера з незапам’ятних часів хліборобами, мисливцями та збирачами. Раптом сталися значні географічно-кліматичні зміни у світі, які призвели до пробиття потужним потоком Середземного моря вузької смужки суходолу та затоплення Озера сольоною морською водою. Прибуваючі накати водної стихії призвели до небувалих потрясінь у житті людей-бережан, що проживали у безпосередній близькості до Озера. Нещодавно жилі їхні затишні домівки опинились тепер під товщелезним шаром води, а колись родючі ґрунти стали дном морським. Найбільше постраждали люди Північного Приозер’я, адже південні берега Озера були набагато скелястіші, тому рівень води там високо не піднявся, значний удар потопу обрушився на пологі долини північного берегу ще рік тому Озера, а тепер вже Моря.

     Для виживання в такий скрутний час людям Північного Причорномор’я довелось активніше напрягати свої мозкові звилини у пошуку нових джерел харчування та середовища проживання. Як багато століть потому казатимуть деякі з їхніх нащадків ‘Не било би щастя, та нещастя помогло’, так і тут за вкрай сутужних обставин наші предки дещо по-іншому глянули на диких вепрів та биків і почали їх не банально полювати та жерти, як до цього, а спершу розводити, називати ледь що не ‘своїми’ – свійськими, а потім все одно жерти та поїти своїх дітлахів коров’ячим молоком, як корівки теляток. Добряче наївшись, предків тягнуло на креатив, на любов, тож людність росла як на дріжджах, за допомогою яких вони і хліб не забували випікати до м’яса. Говорячи сучасною мовою, “багато народу, мало кіслороду”, тому думки накшталт “хорошо там, гдє нас нєту” почали все частіше виринати у головах наших предків. До того ж мужикам було якось лячно сидіти на одному місці і не приборкувати серця далеких “восточних красавіц”. Це не означає, що тодішні місцеві жінки чомусь поступались всіляким інороднім жєнщінам, зовсім ні; просто якщо мужик весь такий радісний, на духовному піднесенні, як то кажуть, “на коні” (коней вони також приручили, осідлали та добряче об’їздили), то втримувати його вдома тривалий час, і варто зазначити, що саме довгий час, біля дружини та чисельних спиногризів могли тільки 2 речі: – старість; – релігійна християнська ортодоксальна парадигма та острах перед Всевишнім (будучи його Рабом, хоч і з великой літери) за безоглядне блядство та розпусту. Але на жаль чи на щастя цих церковних дурниць ніхто у голови тодішних мешканців Примор’я не встиг вдовбити, то ж молоді та найзавзятіші кинулусь на своїх конях ‘за бугор’, тобто за гори високії, за річки глибокії в пошуках кращого життя, як тепер модно казати починали жити ‘по-новому’.

     Після перших успішних кінних першопроходців чутка про досі небачені краї з придатною для обробляння земелькою та ще масу неприборканої худобинки швидко розповсюджувалась серед жителів Північного Причорномор’я. Бажання бути не гіршим за першопроходців і не лише переселитися на конях хз куди, а ще й свою дорогу рідню та нажите майно непосильним трудом забрати з собою призводило до неабиякого креативного мислення. В результаті розумових потуг не одного причорноморського брата було винайдено колесо, а з ним і колесницю – віз, по-нашому. Ну, теперка можна було ледь що не пів-хати поскладати у запряжений конями чи волами віз та поїхати далеко-далеко за тридев’ятьземель… to be continued

Нинішній стан речей у Харкові

10 Mar

Харків

Як же приємно вертатись на рідну Трипільщину після робочо-туристичної поїздки на Слобожанщину. Вашій увазі пропоную її робочу складову, а саме інтерв’ю із корінним харків’янином, активним громадським діячем за покликанням та науковцем по роботі Ігорем Рассохою.

– Ігорю, перш за все радий Вас бачити цілим та неушкодженим після жахливого теракту 22 лютого під час євромайданівської ходи. Прийміть мої співчуття через загибель Вашого побратима Ігоря Толмачова. Зрозуміло, що такими кровопролитними діями здійснюється залякування активних свідомих громадських активістів; це вигідно як і спраглим до влади на Харківщині українським діячам, так і кремлівським темним силам. Що особисто Ви, як одна із потенційних мішеней у цих вбивствах, можете сказати з цього приводу?

– Говорити чітко та однозначно про замовників смертей наших громадян дуже непросто. Співробітники СБУ, які затримали безпосередніх виконавців, тісно взаємодіють із нами, тобто активної участі місцевих правоохоронних органів та органів спецслужб у теракті я не вбачаю. Я б сказав тут насправді усе складніше. Найбільш вірогідним поясненням мені видається, що вони про теракт знали, але нехтуючи запобіжними заходами зробили все, аби він таки стався. Але знову ж, я зараз не готовий кидатись звинуваченнями, тому що у нас немає стовідсоткової впевненості у причетності затриманих осіб до тих чи інших впливових людей в Україні.

murdered in the terror attack 220215

– У Вас недостатньо доказової бази?

– Для більш гучніших звинувачень недостатньо. Але навіть за ті докази, що в нас є, треба вже відкривати кримінальне впровадження за халатність та непрофесіоналізм. По-перше, це відсутність вибухотехніків за маршрутом ходи.

– Перевірка маршруту була недбалою?

– Було заявлено, що перевірку зробили ввечері, що є безглуздо, так як хода почалась об 11-тій годині наступного дня. Якщо ввечері вони все ж таки перевірили, тоді треба було виставити людей для запобігання підкладання вибухівки ранком. На місці не було професіоналів, основна частина вибохотехнічної служби була направлена в зону АТО. У нас дуже нормальні робочі стосунки з обласним військоматом та правоохоронцями загалом, тому за їхнім бездіянням явно стоять чиїсь накази згори.

– У кого з впливових українських політиків міг би бути інтерес віддавати такі накази? Я знаю, що одночасно з вашим маршом було організовано мітинг з працівників “бюджетних” організацій, якому Харьківська Облдержадміністрація зовсім не перешкоджала, а навпаки сприяла.

– Цей мітинг бюджетників організувала так звана “Громадська Варта” і так званий “Харьківський громадський форум”.

– На скільки я знаю, ці структури утримуються за рахунок коштів Інни Богословської?

– Так, безумовно. Тут неозброїним оком видно значні фінансові потоки для підтримки цих рухів, які були спеціально створені для замулення очей громадськості та переманювання уваги широких мас людей від загального харьківського євромайданівського руху. При чому ці брудні ігрища почались іще минулого року. Перша спроба розколу #ЄвроМайданХарків сталася іще в червні, коли хлопці із цих структур Інни Б вимкнули апаратуру під час моєї промови на мітингу.

держпром_Харків    museum

– Чи можна сказати, що наразі іде запекла боротьба між різними осередками та організаціями за прихильність харків’ян?

– Усі патріотичні організації активно співробітничають у межах “Громадського штабу оборони Харкова” окрім, звичайно, ось того “Харьківського громадського форуму”, який безпосередньо утримується Богословською.

– Яка при цьому роль Координаційної Ради Євромайдану в місті?

– Коордрада являється ядром Штабу оборони Харкова. Варто зазначити, що ми дотримуємось майданівських принципів відкритості та громадскості, тому не зареєстровуємо наші організації в Мінюсті. Випадки виключення активістів дуже рідкісні і здійснюються лише за крайніх обставин, як наприклад із членом “Громадської варти”, який вчиняв провокації із сепаратистами рік тому у квітні і як результат багато людей отримали тілесні травми у таких зіткненнях.

– Ігорю, я пропоную на хвильку відсторонитись від теперішнього стану речей і зробити загальну ретроспективу подій минулого року. Нагадайте, як починався #ЄвроМайдан у ось тут на Слобідській Україні?

– Харківський Євромайдан почався у листопаді позаминулого року одночасно із київським. Люди збирались в центрі міста після роботи щодня о шостій годині вечора і щонеділі на денний мітинг.

– Як розгортались події після кульмінаційних розстрілів на Майдані у Києві?

ленін в Харкові

– 22 лютого у Харкові була величезна проукраїнська хода, коли ми фактично вигнали з міста Януковича. Зігнані бюджетники біля Палацу Спорту виглядали дуже млякло в порівнянні з нами. Тоді, до речі, була перша спроба знести Леніна (пам’ятник “вождю світового пролетаріату” було згодом усунено з постаменту біля харківського Держпрому 28 вересня – авт.). Кернес та Добкін втекли у ті дні з України і ми, активісти, зайняли вестибюль та перший поверх будівлі Харківської Облдежрадміністрації та вимагали відставки тодішнього очільника облдержадміністрації Добкіна. І ось вночі на 23 число місцеві сепаратисти з “Оплоту” нанесли контрудар – намагалися на джипі давити наших активістів, а декілька сот людей почали споруджувати наметовий табір навколо Леніна (так званий антимайдан – авт.). Протистояння таборів продовжувалось до першого березня, коли за допомогою тітушок місцевих та з Росії під наглядом Кернеса нас вибили з будівлі облдержадміністрації, а житель Москви символічно вивісив російський прапор над самою будівлею. Для вирулювання цієї скрутної ситуації у Харків приїздив Ігор Балута, голова Харківської обласної державної адміністрації з 2 березня 2014 по 3 лютого 2015. Згодом на підтримку приїхав Аваков, але у ці перехідні дні спостерігався повний вакуум влади, що для півторамільйонного міста могло вилитись у куди печальніші наслідки. Варто зазначити, що Кернес вчасно схаменувся і наказав зняти російський триколор, тобто він не грав на стороні Росіїї, він просто хотів зберігти і наростити собі більше влади у місті. На відміну від донецьких, місцеві регіональщики виявились більш тямущими та далекогляднішими, адже вони розуміли, що за умови перемоги проросійських настроїв їх буде заміщено на людей з Росії та місцевих лідерів “Оплоту” (таких як Жилін).

– Чи були спроби залякування євромайданівських активістів шляхом фізичного насильства з боку проросійських осіб?

– На щастя, чисельних проявів агресії не було. На свіжій пам’яті хібань ножові поранення у м’які тканини кінцівок заподіяні одному чоловікові та підпалення автомобілів, вартість яких ми громадою, між іншим, успішно відшкодували. Наші активісти окрім табору на площі збирались у клубі Інді, який належить сину директора Харьковської правозахисної групи Євгена Захарова (учасник дисидентського руху 70-80-х років – авт.).

slava ukraiini

– Отже, можна зробити загальний висновок, що столиця Слобожанщини здала іспит на так би мовити “українскість”.

– Так. Харків – це непросте місто і культурна близкість до Росії не є якимось новим явищем. Та хоч яким би скрутним вибір за Україну для певної частини містян не був би, але їм довелось це зробити. Наведу один красномовний приклад. Ще до червня місяця минулого року одним із основних гасел під час наших мітингів було “Київ – це наша столиця”. Ось уже майже рік як нам не треба доводити цю на перший погляд очевидну для жителів Центральної України річ. Це є якісно новою зміною у ментальності харків’ян.

metro pass

Ukrainassa on Rauha

24 Feb

Dove flying

Tämä yksinkertainen lausunto on ollut jo kuukausia miljoonien ukrainalaisten pitkäjänteinen tavoite, myös minunkin. Kyllä, tulitauko ei pitänyt jossain kohdissa kuuluisimmassa niistä Debaltsevessa, kyllä Venäjän armeijan joukot lisääntyvät vähitellen Rostovin alueella ja Belgorodin läheisyydessä, kyllä separatistien pitämällä alueella on sotilasjoukkojen voimakasta keskittymistä ukrainalaista Mariupolia kohtaan. Mutta. Ukrainassa tällä hetkellä on rauha. Piste. Poikkeustilaa lähestyvässä tilanteessa (monet kutsuvat sitä hybridisodaksi) oli tavattoman tärkeätä jossain vaiheessa löytää jonkinlainen kompromissi vihollisen kanssa ja siten välttää ylimääräisiä kuolonuhreja pitkittyneessä terrorismivastaisessa operaatiossa.

Siirrytään puolen vuoden taakse. Elokuun veristen taisteluiden tulokset olivat järkyttäviä: silloin melkein päivittäin kuulimme kymmenien sotilaiden menetyksistä. Tämän älyttömyyden lopetettavaksi valtiomiehet päätyivät pitämään Minskin rauhanneuvottelut syyskuussa muutaman otteen, joiden seurauksena oli kohtuullinen rauhoittuminen rintamalla. Kuitenkin lokakuussa alkoivat inhottavat kaupunkien pommitukset, joissa päivittäin uutisoitiin siviilien uhreista: tapettuja ja kymmeniä haavoittuneita. Siihen aikaan Ukrainan ja kapinallisjohtajien pitämien alueiden välinen raja oli epämääräinen ja tärkeimmät sotilaalliset toimenpiteet kohdistuivat strategisesti tärkeihin asemiin, kuten Donetskin lentokentälle, Donetskin ja Luhanskin kaupunkeja yhdistävällä tiellä sijaitsevaan Debaltseveeseen ja Luhanskin asukkaille sähköä tuottavaan hiilivoimalaan (joka operoi pikkukaupungissa nimeltään Shchastia). Venäjän jatkuvasta sotilaallisesta avustuksesta separatisteille löytyi paljon todisteita, vaikka Venäjän valtiomiehet jyrkästi kiistivät oman osuutensa tässä konfliktissa. Länsimaiden tuomitseva reaktio ilmestyi pakotteiden ja öljyn hinnan laskemisen lanseeraamisella, josta syvästi korruptoitunut ja fossiilien vientiin perustuva Venäjän talous selvästi oli kärsinyt. Seurauksena Venäjästä tuli hylkiövaltio ja oman valuutan arvo tippui merkittävästi alaspäin.

Kurja taloudellinen tila sekä ulkopoliittinen epävakaus ja kansainvälinen isolaatio jouduttivat Vladimir Putinia istumaan saman neuvottelupöydän ääreen Saksan, Ranskan ja Ukrainan johtajien kanssa 11. helmikuuta. Melkein vuorokauden kestävien keskustelujen loppupäätöksenä tuli jo pitkään odoteltu rauhansopimus. Joidenkin ”asiantuntijoiden” mielestä allekirjoitetussa yhteisymmärryksessä Venäjä voitti enemmän kuin hävisi juuri sen takia, että Putinin kutsumat separatistijohtajat Zakharchenko ja Plotnitski osallistuivat kontaktiryhmän kokoontumiseen. Ukrainassa ja länsimaissa tunnistamattomien ”Donetskin ja Luhanskin kansantasavaltojen” edustajien läsnäolo Minskissä olihan toki Putinin melkoinen suoritus verrattuna edelliseen kohtaamiseen viime syksynä. Toisaalta Venäjän diktaattori on taas tahattomasti vakuuttanut sivistyneelle maailmalle tukevansa Itä-Ukrainaan keinotekoisesti synnytettyä aseellista ponnistelua hylkäämällä päästää rauhanturvaajia Ukrainan ja Venäjän välille rajalle. Tästä riipumatta viime keskiviikkona presidentti Poroshenko on ehdottanut Etyjin tarkkailijoiden lisäksi rauhanturvaajia EU:lta ja YK:lta. Ulkomaalaiset rauhanturvaajien tarkoitus olisi tarkkailu tulitauon noudattamista demilitarisoidulla linjalla sekä Ukrainan ja Venäjän välisellä rajalla. Tämä ehdotus tuntui järkevältä Venäjän joukkojen lisääntymistä Mariupolin ja Belgorodin läheisyydessä huomioon ottaen. Molemmat Venäjän edustajat YK-lähettiläs Tšurkin ja Venäjän duuman puhemies Naryshkin väittävät mahdollista YK-rauhanturvaajien ilmaantumista Itä-Ukrainassa heikentävän Minskin tulitaukosopimuksia. 

Kapinallisten alueiden epämääräisestä statuksesta huolimatta Minsk.2-sopimus on tuottanut 3 elintärkeätä saavutusta, nimittäin:

– asuinalueisiin tähtäävien raketti-iskujen keskeyttäminen ja siten ATO-alueen siviilien palautus normaaliin elämään (mieleen tulee tuorein separatistien tekemä hurja ammunta Kramatorskissa, jossa kuoli yli 10 syytöntä henkilöä);

– raskaiden aseiden (panssarivaunuja, sekä kevyttä tykistöä että Grad- ja Smerch-tyypillisiä raketinheittimiä) vetämistä viidenkymmenen kilometrin päähän kahteen suuntaan;

– kymmenien vankien vaihto molemmalta osapuolelta.

Täytyä myös sanoa, että Ukrainan armeijan vetäytyminen Debaltsevesta oli todellakin estämätön kunhan sen ympärille on muodostunut aikamoinen piiritys, niin sanotusti motti, joten uhka mahdollisesta kovasta ammunnasta viime elokuussa sattuneen Ilovaiskin tragedian kaltaiseksi olihan toki realistinen. Kauheata vahinkoa välttäen 6 tai muiden tietojen mukaan edes yli 10 sotilasta silti oli tapettu melkein vuorokauden kestävän vetäytymisen aikana. On toki pelottavaa edes kuvitella kuinka paljon kuolonuhreja olisi voinut sattua alkuperäisesti siihen mottiin jääneille tuhansille sotilaille, mikäli Petro Poroshenko ei henkilökohtaisesti pantaisi vauhtia noille vanhoille äijille sotilaspäälliköille johtamassaan vetäytymisoperaatiossaan 18. helmikuuta.