Tag Archives: 22 лютого

Нинішній стан речей у Харкові

10 Mar

Харків

Як же приємно вертатись на рідну Трипільщину після робочо-туристичної поїздки на Слобожанщину. Вашій увазі пропоную її робочу складову, а саме інтерв’ю із корінним харків’янином, активним громадським діячем за покликанням та науковцем по роботі Ігорем Рассохою.

– Ігорю, перш за все радий Вас бачити цілим та неушкодженим після жахливого теракту 22 лютого під час євромайданівської ходи. Прийміть мої співчуття через загибель Вашого побратима Ігоря Толмачова. Зрозуміло, що такими кровопролитними діями здійснюється залякування активних свідомих громадських активістів; це вигідно як і спраглим до влади на Харківщині українським діячам, так і кремлівським темним силам. Що особисто Ви, як одна із потенційних мішеней у цих вбивствах, можете сказати з цього приводу?

– Говорити чітко та однозначно про замовників смертей наших громадян дуже непросто. Співробітники СБУ, які затримали безпосередніх виконавців, тісно взаємодіють із нами, тобто активної участі місцевих правоохоронних органів та органів спецслужб у теракті я не вбачаю. Я б сказав тут насправді усе складніше. Найбільш вірогідним поясненням мені видається, що вони про теракт знали, але нехтуючи запобіжними заходами зробили все, аби він таки стався. Але знову ж, я зараз не готовий кидатись звинуваченнями, тому що у нас немає стовідсоткової впевненості у причетності затриманих осіб до тих чи інших впливових людей в Україні.

murdered in the terror attack 220215

– У Вас недостатньо доказової бази?

– Для більш гучніших звинувачень недостатньо. Але навіть за ті докази, що в нас є, треба вже відкривати кримінальне впровадження за халатність та непрофесіоналізм. По-перше, це відсутність вибухотехніків за маршрутом ходи.

– Перевірка маршруту була недбалою?

– Було заявлено, що перевірку зробили ввечері, що є безглуздо, так як хода почалась об 11-тій годині наступного дня. Якщо ввечері вони все ж таки перевірили, тоді треба було виставити людей для запобігання підкладання вибухівки ранком. На місці не було професіоналів, основна частина вибохотехнічної служби була направлена в зону АТО. У нас дуже нормальні робочі стосунки з обласним військоматом та правоохоронцями загалом, тому за їхнім бездіянням явно стоять чиїсь накази згори.

– У кого з впливових українських політиків міг би бути інтерес віддавати такі накази? Я знаю, що одночасно з вашим маршом було організовано мітинг з працівників “бюджетних” організацій, якому Харьківська Облдержадміністрація зовсім не перешкоджала, а навпаки сприяла.

– Цей мітинг бюджетників організувала так звана “Громадська Варта” і так званий “Харьківський громадський форум”.

– На скільки я знаю, ці структури утримуються за рахунок коштів Інни Богословської?

– Так, безумовно. Тут неозброїним оком видно значні фінансові потоки для підтримки цих рухів, які були спеціально створені для замулення очей громадськості та переманювання уваги широких мас людей від загального харьківського євромайданівського руху. При чому ці брудні ігрища почались іще минулого року. Перша спроба розколу #ЄвроМайданХарків сталася іще в червні, коли хлопці із цих структур Інни Б вимкнули апаратуру під час моєї промови на мітингу.

держпром_Харків    museum

– Чи можна сказати, що наразі іде запекла боротьба між різними осередками та організаціями за прихильність харків’ян?

– Усі патріотичні організації активно співробітничають у межах “Громадського штабу оборони Харкова” окрім, звичайно, ось того “Харьківського громадського форуму”, який безпосередньо утримується Богословською.

– Яка при цьому роль Координаційної Ради Євромайдану в місті?

– Коордрада являється ядром Штабу оборони Харкова. Варто зазначити, що ми дотримуємось майданівських принципів відкритості та громадскості, тому не зареєстровуємо наші організації в Мінюсті. Випадки виключення активістів дуже рідкісні і здійснюються лише за крайніх обставин, як наприклад із членом “Громадської варти”, який вчиняв провокації із сепаратистами рік тому у квітні і як результат багато людей отримали тілесні травми у таких зіткненнях.

– Ігорю, я пропоную на хвильку відсторонитись від теперішнього стану речей і зробити загальну ретроспективу подій минулого року. Нагадайте, як починався #ЄвроМайдан у ось тут на Слобідській Україні?

– Харківський Євромайдан почався у листопаді позаминулого року одночасно із київським. Люди збирались в центрі міста після роботи щодня о шостій годині вечора і щонеділі на денний мітинг.

– Як розгортались події після кульмінаційних розстрілів на Майдані у Києві?

ленін в Харкові

– 22 лютого у Харкові була величезна проукраїнська хода, коли ми фактично вигнали з міста Януковича. Зігнані бюджетники біля Палацу Спорту виглядали дуже млякло в порівнянні з нами. Тоді, до речі, була перша спроба знести Леніна (пам’ятник “вождю світового пролетаріату” було згодом усунено з постаменту біля харківського Держпрому 28 вересня – авт.). Кернес та Добкін втекли у ті дні з України і ми, активісти, зайняли вестибюль та перший поверх будівлі Харківської Облдежрадміністрації та вимагали відставки тодішнього очільника облдержадміністрації Добкіна. І ось вночі на 23 число місцеві сепаратисти з “Оплоту” нанесли контрудар – намагалися на джипі давити наших активістів, а декілька сот людей почали споруджувати наметовий табір навколо Леніна (так званий антимайдан – авт.). Протистояння таборів продовжувалось до першого березня, коли за допомогою тітушок місцевих та з Росії під наглядом Кернеса нас вибили з будівлі облдержадміністрації, а житель Москви символічно вивісив російський прапор над самою будівлею. Для вирулювання цієї скрутної ситуації у Харків приїздив Ігор Балута, голова Харківської обласної державної адміністрації з 2 березня 2014 по 3 лютого 2015. Згодом на підтримку приїхав Аваков, але у ці перехідні дні спостерігався повний вакуум влади, що для півторамільйонного міста могло вилитись у куди печальніші наслідки. Варто зазначити, що Кернес вчасно схаменувся і наказав зняти російський триколор, тобто він не грав на стороні Росіїї, він просто хотів зберігти і наростити собі більше влади у місті. На відміну від донецьких, місцеві регіональщики виявились більш тямущими та далекогляднішими, адже вони розуміли, що за умови перемоги проросійських настроїв їх буде заміщено на людей з Росії та місцевих лідерів “Оплоту” (таких як Жилін).

– Чи були спроби залякування євромайданівських активістів шляхом фізичного насильства з боку проросійських осіб?

– На щастя, чисельних проявів агресії не було. На свіжій пам’яті хібань ножові поранення у м’які тканини кінцівок заподіяні одному чоловікові та підпалення автомобілів, вартість яких ми громадою, між іншим, успішно відшкодували. Наші активісти окрім табору на площі збирались у клубі Інді, який належить сину директора Харьковської правозахисної групи Євгена Захарова (учасник дисидентського руху 70-80-х років – авт.).

slava ukraiini

– Отже, можна зробити загальний висновок, що столиця Слобожанщини здала іспит на так би мовити “українскість”.

– Так. Харків – це непросте місто і культурна близкість до Росії не є якимось новим явищем. Та хоч яким би скрутним вибір за Україну для певної частини містян не був би, але їм довелось це зробити. Наведу один красномовний приклад. Ще до червня місяця минулого року одним із основних гасел під час наших мітингів було “Київ – це наша столиця”. Ось уже майже рік як нам не треба доводити цю на перший погляд очевидну для жителів Центральної України річ. Це є якісно новою зміною у ментальності харків’ян.

metro pass